Літературна мозаїка "Горде ім'я - Українка!"

 

Сьогодні велике свято

 Вкраїнський народ відзнача.

 Відкрийте ж бо душі назустріч,

 Хай радість ввіллється в серця!

150 років минуло з того часу, як на Вкраїнському небосхилі спалахнула нова, яскрава зірка - Леся Українка. Хвороблива тендітна Леся брала сили і натхнення з цілющого, невичерпного джерела народних легенд, казок. Надихала її велика любов до народу, природи, рідного краю. І сильні промінчики яскравої зіроньки пробилися крізь хвороби та незгоди.

         Леся Українка – Лариса Петрівна Косач-Квітка – народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Батько Лесі, Петро Антонович Косач, був відомим громадським діячем. Це була людина начитана, з університетською освітою. Лагідність його вдачі і риси зовнішності передались улюбленій доньці. Мати, Ольга Петрівна Косач-Драгоманова, письменниця, відома в літературі як Олена Пчілка, була першою вчителькою і дбайливою порадницею дітей, справжньою берегинею роду, виховувала почуття любові до рідного краю, звичаїв, традицій...

Миті дитинства… На диво обдарована дитина вивчає не тільки європейські мови, грецьку, латину, не тільки наповнює душу казковими враженнями чарівного волинського лісу, а й бере активну участь у громадському житті. Не по літах розвинена, вона разом зі своїми ровесниками на руїнах старовинного луцького замку влаштовує «таємничі зібрання».

 Муки виснажували її з раннього віку. Вона навчилася «крізь сльози сміятись». Вже в 10 років з’явилися перші ознаки туберкульозу лівої ноги, а незабаром лівої руки. Потім хвороба перекинулася на легені і нирки. В одному з листів 1912 року Леся називає своє життя постійною війною з сухотами. За цю «тридцятилітню війну» вона перенесла кілька складних і болючих операцій. Прикута до ліжка, довго перебувала в гіпсі, ходила то за допомогою милиць, то за допомогою складного і тяжкого апарата на нозі. Лікувалася в Криму, Одесі, в Бессарабії і Болгарії, Німеччині та Італії, в Єгипті і Грузії...

Саме у грузинському містечку Сурамі 1 серпня 1913 року перестало битися її гаряче серце. Тіло великої дочки українського народу було перевезено в Київ і поховано на Байковому кладовищі.

 Гортаючи матеріали життя і творчості Лесі, потрапляємо на такі цікаві факти:

- Леся Українка народилася другою дитиною в сім’ї Петра і Олени Косачів, після брата Михайла;

- у сім’ї Косачів було шестеро дітей: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола (помер маленьким), Ізидора;

 - серед улюблених книжок дітей Косачів були байки Глібова, «Сербські народні думи і пісні», «Робінзон Крузо» Дефо, «Міфи класичної давнини», праці Чубинського. Мати не любила «дитячих книжок», вважала, що вони лише псують дитині смак;

- перший вірш Лесі називався «Надія»;

- сестра Ольга дбайливо зберігатиме родинний архів. Пройдуть роки, Ольга отримає фах лікаря, а згодом напише ґрунтовну, побудовану на фактах, біографію Лесі Українки;

- цікаво знати, що Леся дуже любила музику, була до неї дуже здатна, навіть грала свої власні, дуже хороші імпровізації. З цього приводу вона склала чудову поезію «До мого фортепіано»...

         Леся Українка прожила хоч і коротке, проте надзвичайно цікаве життя – життя сповнене любові, добра, сили волі, мужності і краси. Тому недаремно її твори користувалися і користуються надзвичайною популярністю.

 З нагоди відзначення150-річчя від дня народження Лесі Українки учні переглянули відеосюжет «Наша Леся», прослухали інформ-повідомлення «Жила на світі Леся», працювали над створенням лепбука, розгадували кросворд та філворд. Цікаво пройшла


                                                                                                             поетична хвилинка «У дитячому колі»: діти читали напам’ять  вірші «На зеленому горбочку», «Вишеньки-черешеньки» та ін., лунала колискова «Місяць яснесенький».
Із захопленням грали у мовознавчі ігри, виконали вправу «Асоціативний кущ: Леся Українка – яка вона?». «Завітала» Леся Українка і на урок математики: розв’язавши вирази, школярі знайшли відповіді на поставлені запитання. Також ознайомилися із матеріалами виставки-інсталяції «Ти себе Українкою звала...», взяли участь у поетичному челенджі «Вивчи! Розкажи! Прочитай! будь-який твір Лесі Українки».

Книжечка-пам’ятка, виготовлена власноруч, буде нагадувати кожному про святкування роковин від дня народження геніальної поетеси з ім’ям Українка.

Безсмертна у віках, в душі народу

Ти довго-довго, Лесю, будеш жити.

І присягаємося нині щиросердно

Твоїм ідеям вірно послужити.

Тематичний день "Мовний вернісаж"

 

Мово моя, ти для мене криниця,

Я навіки з тобою, допоки я є.

П’ю з твого джерела і не можу напиться,

Ти для мене любов і натхнення моє.

Ти і казка, і пісня чудова лірична.

Ти і дума, і правда, і мрія людська.

Неповторна і щира, ласкава й музична,

Українському серденьку завжди близька.

Ніби мати, така дорога і єдина.

Ніби Всесвіт — велика й велична для нас.

Ми з тобою — народ і велика родина!

І тебе берегти саме час, саме час!

Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років.

З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб – рідну мову. Народ плекав її у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

З метою формування громадянської і загальнокультурної компетентностей, виховання любові до рідної мови, бажання вивчати українську мову та спілкуватися нею проведено тематичний день «Мовний вернісаж». Учні переглянули відеосюжет «Свято рідної мови», з якого ознайомилися з витоками святкування Дня рідної мови, прослухали  аудіорозповідь «Легенда про мову», дізналися цікаві факти про мову, опрацювали хмару слів «Яка наша мова» та взяли участь у мовознавчій загадковій вікторині «Ерудит». На уроках навчання грамоти (1 клас) та української мови (2 клас) діти розшифровували прислів’я, читали та аналізували «Казку про мову», відгадували загадки-цікавинки, грали цікаві мовні ігри.

На згадку кожен отримав пам’ятку «Народний вислів про мову».

У країні, де гори Карпати,

Де лимани, річки і моря.

Появилася іскрою в хаті,

Рідна мова в душі Кобзаря.

Розцвіла мов троянда лілова

І у серці піснями луна.

Милозвучна, єдина, чудова,

Найріднішою стала вона.

І віками в серцях українців,

Прославляла державу свою.

Наливаючись щастям по вінця,

Не прогнулась в запеклім бою.

Тож у сонячний день цей чудовий,

Пам’ятайте і завжди любіть.

Ту криницю невичерпну мови,

Глибину невмирущих століть.

Небесну Сотню зорі освітили

 

Цілу Вкраїну затуляли ви собою,

Самі беззахисні на площі у вогні.

Ридало небо, рвалося надвоє,

Бо ще не бачило подібної борні.

Так дорого за волю заплатили,

Такий тернистий до свободи шлях,

Небесну Сотню зорі освітили,

Щоби безсмертною лишилась у віках.

 

20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській.

20 лютого 2014 року майдан вкрився ріками крові, галасом, чулися постріли. Снайпери відкрили вогонь по людях: жінках, молодих хлопцях, чоловіках, які були нічим не захищені. Весь світ здригнувся! Цю дату запам’ятали всі. На майдані збиралося ще більше людей. Вони з’їжджалися з усіх куточків України і світу. Всі лікарні  були переповнені пораненими, загиблих під прицілом виносили на носилках з майдану. Герої віддали своє життя, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. Гинули за честь, за волю, за право бути народом, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. Ці лютневі дні були сповнені болем, люттю, самопожертвою і відчайдушністю одних та нелюдською жорстокістю інших. Це було справжнє пекло...

З метою вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні, прищеплення любові до Батьківщини та виховання патріотичної свідомості проведено годину-спомин «Небесну Сотню зорі освітили». Діти прослухали бесіду «Сотня білих журавлів», переглянули фрагменти відеороликів «На варті неба», «Як це було...», пригадали хронологію подій (колаж «Найкращих забирають небеса»), взяли участь у флешмобі "Вони загинули, щоб жила Україна". Про Героїв Небесної Сотні з Львівщини дізналися із учнівського плаката «Небесна Сотня воїнів Майдану. Герої Львівщини».

У дні, коли  у 2014 році на Майдані в Києві розстріляли Героїв Небесної Сотні, схилімо голови перед пам’яттю людей, які віддали свої життя за право українців жити у вільній демократичній державі.

 Герої не вмирають!

17 лютого - День кота в Європі

 

 Кіт свійський, або кішка свійська, як і його родич кіт дикий (лісовий) — невеликий ссавець ряду Хижі родини Котові. Кіт знаходиться в тісному співіснуванні з людиною понад 9500 років та є найпоширенішою хатньою твариною. Поши­рений у всіх районах земної кулі. Україна входить в список 10 країн з найбільшою чисельністю населення котів (станом на 2006 рік), ставши домом для 7 350 000 домашніх котів.

Налічується кількадесят порід кота свійського.

Коти приблизно одного розміру з іншими малими кішками, вони мають струнке тіло, гострі зуби, чудовий зір та нюх, добре пристосовані для полювання на менших тварин. Однак, коти, у по­рівнянні з дикими родичами, втратили смак до цукру, а певні попу­ляції проявляють спадкову глухоту. Хоча коти полюють поодинці, вони є соціальними тваринами, які використовують численні засоби комунікації. (з мережі Інтернет)

                Сьогодні, у День кота в Європі, наші учні поділилися світлинами з домашніми улюбленцями.

Другокласники написали цікаві розповіді про своїх друзів – котів, використовуючи прикметники (на уроках української мови досліджуємо роль прикметників у мовленні).

                                         

                                               Мій котик Рижик

 

У мене є пухнастий котик. Хвостик у нього рижий, животик білий, а спинка різнокольорова. Очі у котика зелені, а ще у нього гарні довгі вуса. Носик завжди мокрий. Має Рижик гарні вушка і гострі зубки. Ходить дуже тихенько.

Мій Рижик - найкращий котик.

                                                               Володимир Гнатів

 

У мене рижий кіт. У нього гарні білі лапки. Пухнаста, м’яка шерсть і яскраво-зелені добрі очі.

                                                                Дмитро Боруцький

 

                                          Мурка і Мася

Мурка і Мася – мої красуні-друзі. Мурка старша, у неї різнокольорова шерсть. Вона мама маленької Масі. Вони хороші друзі.

Влітку я спостерігав за Муркою: зловивши мишку, вона принесла її своїй донечці Масі. Маленьке кошеня боязно відступило назад, але мама підсунула мишку ближче і муркотіла до донечки, наче розмовляли. З того часу вони завжди ходять разом.

Це мої друзі.

                                                        Володимир Пастернак

 

                                        

                                   Моя киця Плямка

Я дуже люблю тваринок.

У мене вдома є киця Плямка. Вушка в неї маленькі, трикутної форми. Шерсть – гладка і блискуча, вона має чорно-білі плямки. Лапки м’які, хвостик закручений бубликом.

Я дуже люблю гратися з нею.

                                                                Олександр Захарчук

 

                                               Рижик

У мене є гарний котик.

Мого пухнастого друга звати Рижик. Він має яскраві зелені очі, рожевий ніс, білі гострі зуби. Мій котик дуже пухнастий, у нього розкішний довгий хвіст. Він дуже любить гратися з дітьми.

                                                               Максим Мельник