Хай прапор огорне серце та душу!

 

Стань під прапор синьо-жовтий - стяг відважних прабатьків.

Доторкнися позолоти запорізьких козаків!

І засяє над тобою найдорожчий із клейнод,

Шануватимеш з любов’ю рідну армію, народ.

Будеш гордим за чесноти героїчних прабатьків.

Стань під прапор синьо-жовтий запорізьких козаків!

      Для кожної держави прапор - це лице країни. Під цим прапором зустрічають іноземних гостей, приймають присягу військовослужбовці, працюють посольства України, його урочисто піднімають у дні слави та перемог наших олімпійців, а зараз під цим прапором наші бійці виборюють перемогу в ім’я свободи України, йдуть у двобій за справедливість, за чисте небо, за святу правду! За Україну!

        28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний Прапор України і це записано в Конституції України - стаття 20 Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів...
          Багато століть відбувалося формування нашого шляхетного та яскравого стягу - священного двоколору. Багато поколінь захисників української землі проливали кров та клали свої голови за цей величний символ.

         Є популярне тлумачення, відповідно до якого синій колір символізує небо, а жовтий - стиглі пшеничні поля.

           Однак існують також інші трактування колірної гами українського Прапора. Хтось каже, що національний  прапор України - символ двох головних стихій: води і вогню. А з більш релігійної точки зору: синій колір - Божа сила, Небеса, а жовтий - це Віра.

        Та найбільш поширеним є перший варіант.

Напередодні святкування Дня Незалежності нашої держави, 23 серпня, за Указом Президента України вже котрий рік поспіль вся країна офіційно вшановує головний державний символ – Прапор України - найдорожчий символ, за який і сьогодні найкращі сини та дочки ведуть боротьбу із ворогом на Сході нашої держави за свободу, за незалежність нашої країни. Це – символ волі, віри і сили українського народу.

 

                              Цікаві факти про прапор України

Найбільший український прапор, який був намальований, з’явився у Києві в червні 2014 року. Волонтери розмалювали на Оболонській набережній величезну ділянку бетонного укосу у кольори державного прапора  України. В акції взяли участь тисячі киян.

У Книгу рекордів України 23 серпня 2007 року потрапив найбільший прапор України: 1350 метрів квадратних. Це 30 на 45 метрів, який пошила вдова донецького шахтаря Марія Бєляткова. Стяг називають «Донецьким прапором».

З нагоди 25 річниці Незалежності України у Книгу рекордів Гіннеса внесли світовий рекорд – найбільший у світі килим із квітів у синьо-жовтих кольорах. Це 13 тис 57 метрів квадратних квіткової гами. А коли квіти розпустилися, килим став більшим на 8 метрів квадратних.

Наш Прапор прославляє Україну у різних куточках Землі і, навіть, побував на найвищому вулкані у світі (це у Тихому океані, масив Тому).

https://www.youtube.com/watch?v=_bAtuW5cIQI

 Небеса блакитні сяють з глибини,

А пшеничні й житні мерехтять лани.

Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива.

Це знамено рідне - злото й синява.

Прапор наш - не битва, не рушничний дріб.

По горі – молитва, по долині – хліб.

В ДЕНЬ ЗЛУКИ ВІЗЬМЕМОСЬ ЗА РУКИ!

Фотозвіт виховних годин "В єдності - сила народу" (2 клас) та 

"Соборна. Вільна. Неподільна!" (3 клас)

 

На щастя, на здоров'я, на той Новий рік...

 

Сієм, вієм, посіваєм,

З Новим роком Вас вітаєм!

Не на рік і не на два,

А на многії літа!

 

 

Старий Новий рік – початок року за старим стилем в Україні відзначають 14 січня. Старий Новий рік сміливо можна вважати додатковим святом, яке твердо укорінилося в сімейних традиціях багатьох українців, а також жителів деяких інших країн. Поява святкової дати пов’язана з розбіжністю двох календарів ‒ Юліанського (за «старим стилем») і Григоріанського («за новим стилем»). Традиція відзначати початок року за старим стилем збереглася, звідси й назва свята – Старий Новий рік.

Православні віряни також святкують цього дня пам’ять святителя Василія Великого, який вважався покровителем землеробства та Обрізання Господнє. 

Однією з традицій Старого Нового року вважається посівання. Цей обряд покликаний залучити хороший достаток і урожай в Новий рік. Найактивнішими посівальниками є діти, які обов’язково отримують частування і заохочення за свою працю. Зерно для посівання має бути цільним. Найчастіше вибирають жито, пшеницю й ячмінь. А ось горохом, пшоном і просом посівати не прийнято: за прикметою, це приверне сльози в дім. Примітно, що зерна, які використовують при цьому дійстві, не можна змітати віником або викидати. Вважається, що вони приносять у дім щастя і великий урожай. Для того, щоб рік був саме таким, багато господарів змішують зерна з тими, які саджають в землю.Також вважається, що в день Старого Нового року першим в будинок повинен зайти чоловік.

У цей зимовий час щиро вітаємо усіх зі Старим Новим роком! Бажаємо міцного здоров’я, добробуту, родинного тепла та затишку!

https://www.youtube.com/watch?v=kuW7ZmvEZno

 

Дідух до хати - біда з хати

 

Давнім символом українського Різдва є Дідух — різдвяна прикраса з соломи. Його ще називають дідо, дідочок, сніп-рай, коляда, колідник. Дідуха робили з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа. Сніп міг бути зв’язаний з пшениці, жита чи вівса або з усього разом.  Колосся снопа зверху прикрашали кольоровими стрічками, паперовими або засушеними польовими квітами і гілками калини.  Дідух – символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберега роду. За прадавніми традиціями предків, він був  покровителем родоводу, богом усіх душ тих, хто відійшов від родини в зоряне царство і хто єднає та здійснює зв'язок предків з нащадками.Саме його наші пращури ставили до Різдва на покуті. Дідух вважається втіленням вічності роду, через нього у ці святі дні здійснюється зв’язок із душами померлих. Люди вірять, що його наявність у хаті на свята має допомогти протягом року в господарській діяльності, посприяти родючості ниви, збереженню ладу і спокою в родині.

Дідухи – це народна атрибутика, звичаї, традиції, які варто передавати з покоління в покоління. Колись замість ялинок ставили саме його. Святковий сніп перебував у хаті протягом тижня (подекуди навіть до Водохреща). Його присутність приносила в родину святковий настрій, затишок і святковість. У народі казали «Дідух до хати – біда із хати».

Останніми роками дедалі більше українців, прикрашаючи оселю до новорічних та різдвяних свят, віддають перевагу не ялинці, а Дідуху, адже в моду входить все натуральне та створене власноруч. Тому з метою відродження українських традицій, використовуючи екосировину, ми разом з учнями залюбки своїми власними руками створили оберіг для родини та оселі, який дає нам позитивний заряд енергії, відчуття таємничості і свята.

Також під час Різдвяних зустрічей лунали колядки, новорічні віншування... Тож колективний творчий проєкт майстрів і майстринь різдвяної майстерні вдався.

https://www.youtube.com/watch?v=bq__wL0uuBQ

Окрема подяка словітській майстрині – Мирославі Мельник за надані матеріали для плетіння Дідуха.

Шанувати та любити рідне – це насправді так просто. Любов до рідного завжди наповнює життя якимсь глибинним змістом.