Біль душі і пам'ять серця

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Пройшли роки, минули десятиліття, а трагедія 1933 року й сьогодні хвилює серця людей.

    Голодомор 1932-1933 років – національна катастрофа в історії нашої держави, яка забрала життя мільйонів людей. Невідома навіть точна цифра. За різними даними голодною смертю померло від 4 до 9 мільйонів осіб. Люди пішли з життя тому, що у них було забрано останній шматочок хліба - останню надію на порятунок. Щоб не повторилися такі події, ми повинні знати і пам’ятати про них.

    Учні прослухали розповідь «Страшні події 33-го», переглянули мультиплікаційний фільм «Голодний Дух», який допоміг дітям краще зрозуміти жахіття голодомору. Також взяли участь в акції «Незабудки пам’яті» - власноруч виготовили квіточки-незабудки, які є символом пам’яті жертв Голодоморів і почепили на символічну карту пам’яті.

Ніде нехай більше такого не буде!

Хай день новий життя несе нове.

Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!

В достатку Україна хай живе!