І рани їхні вже їм не болять.
Жовто-блакитний
стяг покрив їм тіло.
Як крила ангела,
злітаючи назад,
Небесна Сотня в
вирій полетіла…
Л. Максимлюк
Історія України мала багато трагічних періодів, коли
свобода і навіть сам факт існування українського народу опинялися під загрозою.
Наприкінці 2013 року знову прийшов цей час – час вибору між свободою і
рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією. І
завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї
землі, своєї держави, своїх співвітчизників. На Майдані пліч-о-пліч стали
українці і євреї, вірмени, грузини і білоруси. Їх об’єднали українська земля та
бажання жити у вільній країні. Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм
довелось вимагати право жити. І хоч кулі снайперів – це вагомий аргумент, але
ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей.
Вони гинули, та не здавались…
Їх назвали Небесною Сотнею – тих, які загинули в Києві
на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській 18-20 лютого 2014 року. Героями Небесної Сотні стали понад
100 загиблих. Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України
та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому —
Іванові Наконечному — виповнилося 82 роки, а наймолодшому — Назарію Войтовичу —
лише 17.
20 лютого, згідно з
указом Президента України,ми вшановуємо відвагу, силу духу і стійкість
громадян, які віддали найдорожче ‒ життя, захищаючи ідеали демократії,
відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!Саме цими словами Україна проводжала
в останню путь своїх синів та дочок. Знову від нас пішли найкращі… Ті, для кого
справедливість, гідність, свобода, Україна – були не просто словами, а сенсом
їхнього життя.
Небесну Сотню пам’ятатимуть завжди, про них обов’язково знатимуть прийдешні покоління, бо Герої не вмирають!
https://www.youtube.com/watch?v=0UYWpRfOFck
Немає коментарів:
Дописати коментар